Збереження податкової підтримки сільгоспвиробників – альтернативи в умовах кризи немає – 25.12.2008
Усвідомлення глибини кризового стану світових фінансових, фондових і товарних ринків не залишає сумнівів у тому, що українська економіка не може не відчути собі негативних наслідків. На державному рівні, як правило, дискутуються проблеми в фінансовому секторі, металургійній та хімічній галузях. Однак передкризові явища в аграрній галузі позначилась набагато раніше – починаючи із сезонного зниження цін з квітня-травня 2008 року. Більше того, і наслідки впливу кризи на АПК можуть бути більш глибокими, хоча вони не настільки очевидні зараз. Адже агропромисловий комплекс має гарантувати продовольче забезпечення населення, а від результатів господарювання залежить доля мільйонів працюючих в сільській місцевості. Про можливі шляхи нівелювання кризових явищ ми розмовляємо з керівником групи експертів УКАБ Володимиром Лапою.
Зрозуміло, що в складній ситуації не існує простих рецептів. Однак що є найважливішим з точки зору стабілізації ситуації в АПК?
Ситуація дійсно складна. Ті макроекономічні показники і динаміка посівних робіт, які ми маємо в вересні-жовтні – це результат попередніх періодів. Передумовою збільшення врожаю зерна є висока прибутковість його виробництва в 2006 та особливо 2007 роках. Сформовані за цей час резерви дали змогу профінансувати осінньо-польові роботи, однак перспективи поки що виглядають вельми невеселими.
АПК в останні роки збільшував обсяги залучення кредитних ресурсів і перекриття цього каналу надходження коштів болюче вдарить по галузі. Однак більш важливіше те, що поточні ціни реалізації більшості видів продукції не покривають понесених витрат, тобто не забезпечують навіть механічного відтворення. Це означає, що вже на початку 2009 року сільгоспвиробники будуть дуже серйозно замислюватись, в яких обсягах виконувати польові роботи. На жаль, не виключений такий розвиток подій, коли ми повернемося до ситуації 5-7 річної давнини, коли частина полів стояла незасіяними.
Боюся, що традиційні підходи вирішення таких проблем в 2009 році не спрацюють. Бюджетні можливості будуть об'єктивно обмеженими, а отже було б непогано, якби МінАП вдалося відстояти ті обсяги підтримки галузі, які передбачені в першій редакції проекту державного бюджету на 2009 рік.
В таких умовах принципово важливо повноцінно задіяти альтернативні шляхи підтримки галузі, в тому числі пільгове оподаткування АПК в якомога більших масштабах.
Однак існує думка, що податкові пільги вступають в протиріччя із вимогами СОТ. Що ж робити в таких умовах?
Є звіт Робочої групи щодо вступу України до СОТ і там чітко прописані зобов’язання, які на себе взяла Україна. Дійсно, податкова підтримка потребує корегування, але складається враження, що в Україні дехто постійно намагається накласти на АПК додаткові зобов’язання, не передбачені вимогами СОТ.
Пільги сільськогосподарських виробників складаються з часткової державної компенсації внесків сільгосппідприємств до Пенсійного фонду, звільнення від низки податків та зборів у зв'язку із сплатою фіксованого сільськогосподарського податку, а також пільгами із податку на додану вартість.
Найбільш суттєві з них за розміром – це пільги з податку на додану вартість, що представлені в нині діючому законі "Про податок на додану вартість" пп.. 6.2.6., 11.21 та 12.29. Мова йде про приблизно 7 млрд. грн. підтримки, що отримають в 2008 році сільськогосподарські товаровиробники. Мабуть, тому навколо цих пільг точаться найбільші дискусії.
Податкові пільги для сільськогосподарських товаровиробників дозволені параграфом 8 (b) Статті III ГАТТ, який передбачає, що «положення цієї Статті (III ГАТТ) не повинні перешкоджати виплаті субсидій винятково вітчизняним виробникам, включаючи виплати вітчизняним виробникам за рахунок надходжень від внутрішніх податків чи зборів, які застосовуються відповідно до положень Статті ІІІ ГАТТ...».
Також варто звернути увагу на Статтю 1 «Визначення термінів» Частини I Угоди про сільське господарство СОТ, яка визначає: «(c) "бюджетні витрати" або "витрати" включають доходи, від отримання яких держава відмовилася». Тобто податковій пільги – це також бюджетні витрати і вони відповіднім чином обраховуються.
Безумовно, такі витрати відносяться до жовтої скриньки СОТ, але у випадку, якщо розмір пільг не перевищує 5% від обсягів виробництва, вони не підлягають скороченню, як такі, що не впливають суттєво на конкуренцію.
В такому випадку є зміст детальніше зупинитись на тому, які зобов'язання взяла на себе Україна при вступі до СОТ?
Як ми вже зазначали, кожна країна має право сама обирати, в якій формі їй підтримувати сільгоспвиробників – через податкові преференції або через програми прямої бюджетної підтримки.
Зауваження з боку Робочої групи з вступу України до СОТ стосувалося лише застосування нульової ставкиПДВ сільськогосподарськими підприємствами до операцій з продажу молока та м'яса живою вагою переробним підприємствам (згідно підпункту 6.2.6. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість») порівняно з ставкою ПДВ у 20% при оподаткуванні операцій з імпорту аналогічних продуктів в Україну. Тобто ця норма сприймалась як така, що є дискримінаційною по відношенню до імпорту продукції в Україну, а саме це в першу чергу цікавить країни – члени СОТ.
В даному випадку можливі два варіанти вирішення проблеми – або скасування п. 6.2.6., або запровадження нульової ставки ПДВ щодо аналогічної імпортної продукції, що, до речі, було передбачено в свій час Законом України № 1112-V від 31 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", внесеним Президентом України.
Але необхідність скасування або зміни пільг, передбачених пп.. 11.21. та 11.29 Закону "Про податок на додану вартість", зобов’язаннями України перед СОТ не передбачена.
Що можна очікувати від законодавчого врегулювання пільгового режиму по ПДВ для сільгоспвиробників?
Продовження дії спеціальних режимів оподаткування передбачено урядовим законопроектом "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників" (реєстраційний номер 3024). Аналогічні норми закладені і в інші антикризові законопроекти, подані суб’єктами законодавчої ініціативи.
Однак дуже важливою є ще одна деталь. Нинішні законодавчі пропозиції не передбачають збереження підтримки особистих селянських господарств, що виробляють і реалізують значні обсяги продукції тваринництва. Причому якщо дотації при реалізації м'яса на переробні підприємства передбачені програмами бюджетної підтримки, то виробники молока можуть взагалі позбутись державної підтримки, що матиме значні негативні наслідки для галузі.
Адже, більше 70% молока, що надходить на переробні підприємства, постачається господарствами населення. Отже, якщо ця категорія виробників з 1 січня 2009 року втратить нині діючу підтримку, це призведе до подальшого вирізання поголів’я, скорочення виробництва молока і його переробки, що матиме не лише негативний економічний ефект, але і суттєві соціальні наслідки.
Тому логічним було б при прийнятті антикризового законопроекту врахувати норми іншого законопроекту, який врегульовує питання підтримки особистих селянських господарств. Мова йде про проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» (реєстраційний номер 2780).
В цьому випадку буде забезпечено дійсно комплексний і збалансований підхід до стимулювання розвитку галузі. Ми повинні дбати про структурну перебудову галузі, підвищення якості і безпечності продукції, що виробляється, але цей пріоритет має базуватись на прозорій і зрозумілій системі державної підтримки, яка у випадку із господарствами населення можлива лише за рахунок податкових пільг.
Більше новин »
Укр
